СВЯЩЕННЕ МІСЦЕ ПЛЯШЕВА

Пляшева - маленьке село, яке вписане в велику історію України. Воно відоме не лише на нашій Батьківщині, але й далеко за її межами. Тому не дивно, що сюди приїздить багато митців, поетів, письменників, щоб переглянути цю сторінку історії, долучитись до неї і зробити якийсь свій маленький внесок. Так і Любов Андріївна Сердунич не змогла просто пройти осторонь. Коли побачила кістки козаків, пройшлась по землі зрошеній кров'ю війни - в серці народились поетичні рядки.

  Любов Сердунич вчителька української мови та літератури вищої категорії, голова РО ВТ «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка, член НСЖУ, НСКУ, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, автор 13 поетичних збірок, леді ордену «За заслуги» ІІІ cтупеня.

Відвідавши Пляшеву та музей, написала чудові вірші.



 

 СВЯЩЕННЕ МІСЦЕ ПЛЯШЕВА

 

Перед трагедією нашого народу

Схиляєм голови і скріплюєм вуста.

Яка б у влади не була негода,

А память про захисників – свята.

 

     Свята, допоки в серці боляче озвуться

     Такі безсмертні імена: Богдан, Іван...

     На полі чорному, отам, де річки устя,

     Зі слізок церкву ізродила Пляшева.

 

...Девята пятниця опісля Великодня,

Девятий день і ніч в облозі козаки.

Сумяття-розпач і тривога в серці кожнім,

Бо під водою цілі гинули полки.

 

     Священне місце Пляшева. Одна з трагедій.

     І линуть в небо неземні слова молитв.

     Сюди йдемо не лише в свята апогеї:

     Як з пліч зривали вишиванки – теж ішли!

 

Так, не буває без поразок перемоги.

Немає волі, не здобутої в борні.

По їх кістках до Пляшевої йдуть дороги.

І слава, що в воді не вмре, ані в вогні!
 

ДО БЕРЕСТЕЧКА

Прийшла і я до тебе, Берестечку.
За мною покоління ще прийдуть!
Веде сюди не клята суперечка,
А давній гнів на зрадливу орду.

І не тому, що зникли заборони,
Йдемо до тебе, сива Пляшева,
А щоб зросились гордо наші скроні
І мужністю скріпилися слова!

Не лячно боронились переправи –
Геройськи воїн гинув не один.
Поразки поле стало полем слави
І вічною тривогою біди.

Йдемо до Берестечка незупинно,
Несемо шану у серцях вповні.
У смерть синів не вірила Вкраїна –
Народжувала думи і пісні.

Йдемо – безсмертю глянути у вічі,
Йдемо – бо вже не можемо не йти
До Журавлихи, як до слави Січі,
Звідкіль летить нескореність в світи.

Тут помисли зроняться пророчі
І молодіє стоптана трава.
До Берестечка – на духовну прощу –
Волинь нас кличе, Стир і Пляшева.

            
 
  Не менш цікавою є і стаття Любови Сердунич, за що ми їй дуже вдячні!

«ЗА ВОЛЬНУЮ ВОЛЮ» 

ПЕРША ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ ПРО БИТВУ ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ

 

         Про героїко-трагічну битву козацько-селянського війська з польською шляхтою під містечком Берестечком українська літературна спадщина має немало творів. Доба незалежності України плідно вплинула на зростання їх кількості, а також і зростання непідробного інтересу читачів до цієї теми. Однак ті невеликі наклади авторських книжок або колективних збірників із творами даної тематики не завше доходять до читача, тим паче – до кожного.

         Про колективне зібрання творів даної теми подбав рівненський літературознавець, поет і журналіст Іван Пащук, видавши першу поетичну антологію про знамениту Берестецьку битву 1651 року [1]. Широко знаний на Рівненщині, краєзнавець Іван Григорович Пащук зібрав, упорядкував, написав передмову до збірки і видав антологію ще 1995 року. «За вольную волю» – так називається ця перша поетична антологія про Берестецьку битву. Упорядник І. Пащук назвав її досить скромно: «спробою першої антології». Та від цього значення її не меншає, позаяк є вона таки першою антологією про знамениту Берестецьку битву 1651 року. До того ж збірник містить і окремі зразки усної народної творчости, присвячені козацькій тематиці, і твори багатьох відомих українських поетів, і  висловлювання окремих істориків та письменників про битву, і твори сучасних літераторів, що оповідають про мужність і відвагу наших гордих предків, їхнє прагнення до незалежности.

         Відкривається антологія уривком із Універсалу Богдана Хмельницького «року 1648-го мая 28 дня». Про Берестецьку битву залишили свої відгуки історики-дослідники, які побували на полі звитяги, це Петро Тронько, Орест Субтельний, Петро Дорошенко, Микола Аркас, Ігор Свєшніков, Петро Толочко, Іван Крип’якевич, Гурій Бухало, Микола Маркевич та ін. Їхні включення містяться у збірці «За вольную волю» [2; 4,10,15, 18]. Цікавими вкрапленнями в поетичну антологію є висловлювання письменників про Берестецьку битву, як класиків, так і сучасників, зокрема: Олени Пчілки, Миколи Жулинського, Дмитра Павличка, Михайлини Коцюбинської, Дмитра Бедзика, Олекси Ющенка, Ростислава Братуня та інших, чиї думки допомагають читачеві ХХІ сторіччя осмислити саму битву та героїзм захисників української землі і волі [3; 19, 22, 26, 27, 36].

         Загалом антологія складається із двох розділів. Перший називається «З народних джерел» і містить зразки українського фольклору – усної народної поетичної творчости про козацькі часи. Це, зокрема, такі відомі історичні пісні, як: «Повстання проти польських панів», «Пісня про Богдана Хмельницького», «Ой на горі вогонь світить», «Їхав козак на війноньку», «Ой у полі жито копитами збито», «Чорна рілля заорана», «Ой сів пугач на могилі», «Козака несуть», «Розлилися круті бережечки».

         Героїко-трагічна битва під Берестечком в усі часи привертала увагу не лише істориків та дослідників, а й багатьох представників красного письменства - письменників і, зокрема, поетів. Антологія широко охоплює спектр української поезії про Берестецьку битву багатьох поетів минулих віків та сучасників. Їх подано у другому розділі антології - «До Берестечка, в Пляшеву – з душею». Тож такі поетичні осмислення битви подано тут, починаючи від Великого Кобзаря Тараса Шевченка, Михайла Старицького і аж до нинішніх відомих та мало відомих поетів, чия наснага і небайдужість до історії України та рідного краю не залишать байдужими ні нас, нинішніх читачів, ні майбутні покоління.

        Берестецька битва знайшла своє відображення й осмислення у творах сучасних поетів: Б. Стельмаха, Є. Лещук, Д. Мандзюка, Й. Струцюка, В. Вихруща, В. Гея, Л. Проць, П. Біби, А. Листопад, П. Гоця, Д. Кулиняка, П. Маха та ін. Битві під Берестечком, її учасникам козакам і героям тих далеких подій присвятили свої твори і рівненські та місцеві поети: О. Богачук, В. Басараба, І. Пащук, В. Кузьмич, М. Пшеничний, Р. Слободенюк, М. Мельник, С. Бабій, Л. Пшенична, Г. Дем’янчук, М. Дубов, Б. Боровець, С. Українець, П. Велесик, Л. Гольонко, В. Кучерук, М. Тимчак і багато інших. У спектрі їхньої уваги – причини поразки козацького війська, героїзм українців, знамениті Козацькі могили, річка Пляшівка, власні поетичні роздуми про героїку битви. В антології рясно представлено їхні вірші та уривки з поем.

                             Тут помисли зроняються пророчі

                             І молодіє стоптана трава.

                             До Берестечка – на духовну прощу –

                             Волинь нас кличе, Стир і Пляшева [4] .

         Цей вірш, написаний автором даної публікації, уже знайомий читачам Рівненщини, як і інші твори про Національно-визвольну війну козацького війська та про Берестецьку битву. А це, зокрема, поезії «До Берестечка» та «Священне місце Пляшева» [5]. До антології вони не втрапили, позаяк були написані пізніше, після відвідання Берестецького поля, однак є надрукованими у рівненських краєзнавчих виданнях та періодичній пресі, адже, за словами І. Пащука, «поетичний літопис гордого Берестецького поля продовжується» [6]. Бо той, хто хоч раз побував на місці Берестецької битви, відчуває «не давній гнів на зрадливу орду», а власне осмислення і переоцінку подій, бажання віддати шану мужнім захисникам України.

        Видання антології «За вольную волю» має неабияке значення для створення подібних антологій даної тематики і в інших краях нашої держави. Після неї, наприклад, 2007 року на Волині вийшла у світ поетична антологія «Берестецька голгофа» у редагуванні уродженця м. Берестечка О. Ошуркевича. Віриться: за прикладом рівненського літературознавця І. Пащука, що, ясна річ, є похвально і дуже значеннєво [7].

         Антологія подає також і короткі відомості про всіх авторів: істориків, письменників та поетів, чиї твори або висловлювання подані на її сторінках.

         Важливо також відзначити, що перша поетична антологія «За вольную волю» отримала чимало рецензій та схвальних відгуків у засобах масової інформації, зокрема у періодичній пресі. Про неї писали газети «Літературна Україна», «Вільне слово», «Сім днів», «Волинь», «Віче», «Прапор Перемоги», «Вісті Рівненщини», «Червоний прапор», «Слово правди», «Робітнича газета», «Гомін» та ін. Гідно поцінували антологію та працю її упорядника І. Пащука Г. Демянчук, В. Ящук, Г. Коротченко, М. Степовий, С. Крещук, Н. Гуменюк та інші автори.

         Антологія «За вольную волю» є чудовою підмогою для всіх, хто цікавиться Берестецькою битвою, історією рідного краю, осмисленням та переосмисленням битви, її ролі та значення в історії України, а надто сучасниками і прийдешніми поколіннями. Стає збірка у нагоді і педагогам, і освітньо-культурним фахівцям у шляхетній справі виховання памолоді, і краєзнавцям, і широким колам читачів, що, власне, і було метою краєзнавця та громадського діяча Івана Григоровича Пащука. Бо, як пише у вірші «Музей-заповідник «Козацькі могили» поет Степан Бабій, 

                                  ...випало тепер вже нашій долі

                                  Стривожено, як в прихистку долонь,

                                  На браннім полі, Берестецькім полі

                                  Оберегти історії вогонь.

 

                           ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

  1. За вольную волю // Поетична антологія. Упорядник Іван Пащук: Рівне, 1995.
  2. Там же. – С. 4, 10, 15, 18.
  3. Там же. – С. 19, 22, 26, 27, 36.
  4. Сердунич Л. До Берестечка // Берестецька битва в історії України. Науковий збірник матеріалів восьмої всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 350-річчю битви під Берестечком, 16-17 червня 2001 року. – С. 5.
  5. Сердунич Л. Священне місце Пляшева//Сердунич Л. Душа не терпить порожнечі (поезія). П Хмельницький, ПП Мельник А. А., 2005. – С. 13.
  6. За вольную волю. – С. 8.
  7. Чернецький І. Берестецька голгофа//Літературна Україна, № 34, 6. 09. 2007. –  С. 2

     Таким людям окрема дяка, адже вони у своїх рядках прославляють подвиги героїв, доносять до людей по краплинках ту історію, яка творила наше майбуття, будувала нашу стражденну, але таку нескорену Україну! Спасибі, Любове Сердунич, за ці слова! Міцного здоров'я та наснаги у Вашій творчості і, сподіваємось, що наша скарбничка ще поповниться Вашими віршами та статтями.            

Вам сподобалось?

Поділіться з друзями!