Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви"

Берестецька битва 1651 року– сумна сторінка історії нашого національно-визвольного руху. Тисячі лицарського українського цвіту того червня полягло за волю народу.  Проте, земля зберегла у собі сліди жертв, принесених за волю України.  Ось чому було прийнято рішення створити музей на місці Берестецької битви, адже ми маємо знати та пам’ятати свою історію.

Експозиція присвячена Тарасу Шевченку

На початку літа 1908 р. житель с. Пляшева обробляючи своє поле, знайшов 32 козацьких мушкети та 16 шабель. Це були  перші такі чисельні знахідки, які примушували людей пригадувати, які події тут відбувалися. Отож, завдяки архімандриту Віталію із Почаєва було оголошено збір коштів на побудову храму на «Козацьких могилах». 13 червня 1910 р. розпочались розкопки козацьких поховань в урочищі Монастирщина. 17-18 червня 1910 р. відбулась закладка церкви-пам’ятника св. Георгія Переможця. Проект храму виконав студент архітектурного відділення Вищого художнього училища пр. академії мистецтв у Петербурзі В.М. Максимов. Будівельними роботами керував волинський єпархіальний архітектор В.Г. Леонтович. 2 червня 1914 р. будівництво завершено і храм постав у своїй красі: унікальна споруда, аналогів якій немає ніде в світі. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. По суті маємо три храми в одному. Основний - Георгіївський, під землею - Параскеви П’ятниці і на другому поверсі - Бориса і Гліба. Також іконостас прямо на вулиці з майданчиком, що дає можливість відправляти службу під відкритим небом.  Перед іконостасом – могила-саркофаг з останками козаків.  Розпис храму здійснив відомий художник Іван Їжакевич.

Унікальна знахідка - козацький човен

У 1912 р. на острів Журавлиха перенесено з с. Острів дерев’яну  Михайлівську церкву – архітектурну пам’ятку  XVIIст., в якій перед битвою молився Б.Хмельницький. Її  з’єднали підземним ходом з гробницею.

У кінці травня  1915 року територія Пляшеви підпала  під окупацію Австро-Угорської імперії. Скит на «Козацьких могилах» піддався частковому розоренню. У невідомому напрямку вивезено дзвін (855 пудів) та картини І.С. Їжакевича. У самому храмі австрійці розмістили конюшню.
За часів Польщі  в 1921-1923 рр. на о. Журавлиха при Георгіївському скиту  розміщувався дитячий притулок, в якому проживали діти-сироти. До храму-пам’ятника з кожим роком на поклін кісткам героїв сходяться все більше людей.  Кожного року на Дев’яту п’ятницю  відправляється  панахида. Хоч це і забороняла влада. «Козацькі могили» почали поступово зазнавати її утисків. Їй не подобались богослужіння та роботи,які проводились тут. Тому у 1957р. монастир закрили. На території запанувала мертва тиша. Двоповерховий будинок, в якому жили ченці перетворили на зерносклад та кролеферму. На території самої  Журавлихи розмістили лошат і корів, хворих на ящур.  У 1960 р.  монастирські приміщення реконструювали під лікарняні палати.

30 вересня 1965 р. «Козацькі могили» передали Рівненському краєзнавчому музеї.  Розпочалося упорядкування території. Спочатку експозицію було розміщено у Михайлівській церкві, але у 1967р. її відкрили у колишніх келіях. Так почав функціонувати музей-заповідник «Козацькі могили».   Зав. відділом призначено жителя с. Пляшева  Лотоцького П.Я., наглядачами – жителів с.Острів Ліскова П.М. та Кучму І.З.

 

 

Експозиція селянської зброї

У 1970 р. під керівництвом доктора історичних наук І.К. Свєшнікова розпочато археологічні дослідження. Речі, знайдені під час розкопок, поповнювали експозицію музею. Велика робота велась і по реставрації  в заповіднику. З 1973 року місце загибелі останнього козака – «Козакову яму» взято під охорону держави.

У січневі дні(11 січня) 1990 року Георгіївський храм передано громаді с.Пляшева.  Освячено церкву та престол, настоятелем храму призначено о.Олега (О.В. Савчука).

У червні 1990 року на «Козацькі могили» прийшли десятки тисяч людей з усієї України – прийшли вклонитись  лицарям волі, поповнити  серце снагою віри в кращу долю.

1991 рік. 340-ва річниця Берестецької битви. До «Козацьких могил» прийшло понад півмільйона людей – тих, хто пам’ятає свою історію, кому дороге це місце. Також встановлено пам’ятник героям Берестецької битви (скульптор А.Кущ). Під час мітингу Л. Кравчук оголосив «Козацькі могили» Державним історико-меморіальним заповідником «Поле Берестецької битви».  Отож, почався новий період у житті музею, а з ним упорядкування місць, пов’язаних з битвою та встановлення відповідних знаків, нові археологічні дослідження, збереження пам’яток, популяризація цього святого місця та вшанування пам’яті славних козаків.

З кожним роком музей стає все відоміший. Ці святі, зрошені кров’ю землі відвідують тисячі людей. Його визнають не лише в Україні, а й в усьому світі. Тому, 10 вересня 2008 року заповіднику надано статус Національного.

Сюди ніколи не заростуть стежки.  Бо ж … «Козацькі могили» - місце, з якого видно всю трагедію і всю невмирущість українського народу. Тут сьогодні звучить наша мова – і це перемога воїнів Хмельницького і Богуна, перемога історії, що все ж була на нашому боці. Вклоняюся землі Пляшевої, землі, де так багато крові предків наших, вклоняюся нинішнім і завтрашнім людям нової Волині. «Козацькі могили» - велика  печаль, але майбутність виростає тільки з печалі, тільки з труду, тільки з біди.  (Д.Павличко)

Вам сподобалось?

Поділіться з друзями!